У Львові залишилось зовсім трохи.
Трохи нікому не відомої мене.
І от тепер, крізь швидкоплинні роки
Аж сниться те зелене й кам’яне
І віруюче місто особливе.
Я залишалась пити каву біля площ
Тоді йшла парком, затуляючись від зливи.
Хоча то був всього лиш львівський дощ.
І я дивилася на нефарбоване і давнє
Полотнище із лише львівських стін.
Дивилась з Ратуші…
Дивилась із кав’ярні…
Бувало, що на декілька годин
Я йшла углиб, де вулиць перехрестя
Або сідала у трамвай, що йде кудись,
Щоб бути там без зайвих слів і жестів…
Туди, де повно лише львівських місць.
І залишалася.
На мить, а може й більше,
Ішла на голос, а точніше на мотив
Спасибі за тумани і за вірші.
Я назавжди з тобою, милий Львів.
6 коментарів “Львівський вірш”
ммм так чутєво дуже гарно…)
Дякую :). Я справді писала ці з любов*ю до Львова :)
А воно ж знаєте самі – коли щось або когось любиш, то навіть найпростіші слова є яскравими…
Uzhe, nazhal’,bagato rokiv ya daleko vid ridnogo mista, ale ci ryadochky vashogo virsha duzhe vluchno peredaly atmosferu Lvova, dyakuyu Vam!
Я рада, що Вам стало тепліше від мого вірша. Дякую, Helena!
V odnoklasnykax e sgrupa lvivyan(місто Львів – город Львовhttp://www.odnoklassniki.ru/misto.lviv), yakym duzhe spodobavsya vash virsh,yakogo ya perenesla tudy , maete bagato “klasiv”.
Helena, дякую Вам! Доведеться тепер втікати з Facebook і долучатися до Однокласників :). Я не знала навіть, що там є групи! До львівської хочу долучитися.