Цей вірш про гуртожиток описує лише реальні факти з життя 20-го гуртожитку КПІ
Гуртожиток – це “общага”,
У нього – лише переваги,
Адже народ з усього світу
Живе тут і зимою, й літом:
Не дивлячись на день і час,
Тут анекдотів є запас,
Та й щоб від скуки не пропасти,
Студенти ходять в гості часто:
А там навчання пропливає
Хоч без конспектів, але з чаєм :).
Тут є і вахта, і СБ,
Є Брітні Спірз, “Rammstain”, “Любе”,
Плюс курсові, всі лаби й книжки,
Знайти тут можна із надлишком.
Є кухня – місце всенародне,
Не промине новина жодна,
Щоб тут вона не побувала –
За всіх розкажуть Вам чимало…
Приколів, сміху тут багато,
Зате от місця – малувато,
Хоча… Нічого, жити можна,
Бо тут знайомі – всі і кожний…
“Мівіна” – це найкраща їжа,
Завжди смачна і завжди свіжа,
Тут діє правило одне –
Студент їсть те, що їстівне :).
Ще можна провести розмову
Про побут, житлові умови:
Вода холодна є, одначе,
нам хочеться також гарячу :).
А от якби ще й ліфт робив –
Тоді б студент як в казці жив
Всі так хотіли б цього дива…
Та… Мріяти – це не шкідливо :).
Отак життя тут і минає:
У річці з пива всіх купає,
В піснях до ночі під гітару,
Хоч завтра знову йти на пари…
2006 рік