1 серце :) 10 сподобалося
Loading...
2

Володимир Лис. Століття Якова

Книга Володимира Лиса про століття Якова

Книга Володимира Лиса про століття Якова

Про назву. Спочатку назва мене не вразила. Ну, подумаєш, століття… Якогось там Якова. Але після першої прочитаної сторінки моєму здивуванню не було меж – книга виявилася про дідуся, якому мало виповнитися сто років! Тобто назва дуже проста і логічна. Просто ідеальна за усіма характеристиками… Літературні критики у таких випадках не мають що й покритикувати :)

Про обкладинку. Обкладинка чудова по якості, твердості та фактурі. Оформлення теж хороше, але, після прочитання книги у мене в уяві малюється зовсім інше обличчя головного героя… Хоча дідусь Яків у моїй уяві так само сивий і з такою ж бородою та вусами :)

Про зміст. Якщо Ви прочитали попередні два абзаци, то уже зрозуміли, що книга – про дідуся Якова. Але він же не завжди був дідусем…

Так от на сторінках цього нестандартного твору є багато простого життя, сільських буднів, а ще – роздумів.
Спочатку хлопця Ясика, тоді бравого вояки Якуба, а пізніше – просто Якова Платоновича. Емоції не приховуються, життєві картини – чергуються, а кожен читає сторінку за сторінкою і думає – то чи доживе Яків до свого 100-річчя?
Якщо ж говорити по суті, то розповісти коротко про цей твір я не можу. Та і це не потрібно ні Вам, ні мені. Книга занадто філософська. До останньої літери справжня.

Проте, для того, щоб запам’ятати «Століття Якова» на моєму сайті, напишу декілька ключових речей про Якова Платоновича Меха, столітнього ювілею якого усі так очікували:

  • у його житті було село. Рідне поліське із хатою-мазанкою, щоденною рутинною роботою і сільськими плітками. А ще було місто: дорога, вимощена бруківкою, червоний кінь, його красивий мундир і… шляхетна панянка Зося. Проте зазначена панянка дуже добре вписалася у сільські пейзажі хати-мазанки :);

 

  • у його житті було три любові: перша (Улянка), велика (Зося) і остання (Ганзя). А усі інші жінки – це типове одномоментне бажання бути не одному… Завдяки любові та жінкам у його житті також були діти;

 

  • у його житті було дуже багато негараздів. Все почалося з весілля Улянки. Читаючи ті сторінки, я думала, що він там точно усіх перестріляє… А чого варте мінне поле? А роботи у концтаборі? Про свої емоції від сторінок з убивством його дітей я взагалі не хочу згадувати. Те ж саме – щодо Зосі…

 

  • у його житті були веселощі. Не так щоб аж занадто багато, проте посмішка просто сама приходить на вуста, коли читаєш про дідусеві роздуми стосовно мобільних телефонів або його наївні думки про його молодого сина (та сину ж усього 62 роки! :)

 

  • у його житті було два вбивства. Обидва труїли душу і не давали спокійно жити. І вмерти, до речі, також;

 

  • у його житті було багато пікантних моментів. Але їх я описувати не буду. Скажу лише, по секрету, що усі речі там названі своїми іменами та влучно описані, а сцени нічних і денних любощів там по-українськи пристрасні :)

Про призначення. Для тих, хто згоден читати живу мову. Хто очі не поламає від слів «пенція»(пенсія), «дохтурка»(докторка) або «кагибе»(КГБ). І ще – для усіх, хто спраглий за краплинами мудрості некнижної, столітньої…

Моя оцінка. За стобальною шкалою… не побоюся цієї цифри. Тим більше що вона символічна. Так, Ви вірно здогадалися :). Я вважаю, що твір заслуговує оцінки – 100 :)

Поділитися з іншими

Хочеться почитати щось схоже? Думаю, ось це має сподобатися ;)


цитата про читання і знання
Марія Матіос. Солодка Даруся
Читайте книги
Книжний вірш
цитата про слово “кохання”

Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *