А літа теплого
Вже як і не було.
Зросилася трава
І вся пожовкла.
І зранку
Крізь прозоре своє скло.
Я чую холоду
Осінні недомовки.
Я помічаю
Осені сліди
Вона ховається.
Та все ж занадто видно,
Що колір неба
Все частіше
Вже блідий,
А під ногами
Колір жовтий, трохи мідний.
Осіннє.
Вересневе.
Не тепло.
То лиш миттєва,
Хоч така приємна радість.
А літа теплого
Вже як і не було.
І тільки в спогадах його сліди зостались…
четвер, 22 вересня 2011 року
Медіа-версія цього вірша знаходиться тут:
Додатково до осіннього і вже не літнього
Я продаю свої НФТ вірші. Час від часу я читаю свої вірші на Ютуб каналі. А ще інстаграмлю їх, коли на те є відповідний настрій. Додатково я шлю регулярні телеграми про життя. Бачили? Якщо ще ні, то ніколи не пізно почати це діло
А якщо ви хочете отримати збірку “Хризантемне щастя”, то залиште ваш і-мейл ось тут і лист щастя про збірку прилетить ✉️ ?
2 коментарі “А літа теплого”
що правда, то правда. Літо завжди зникає так швидко
Дякую Вам за думки, Петре!