Категорії
щоденник

хлопчики, які мені подобаються

Пейзаж за вікном, що інколи наштовхує на роздуми. Чоловіки, які подобаються жінкам
Отакі хлопчики мені подобаються :)

Про учорашню погоду і моє ставлення до неї можна прочитати повідомленням нижче :).

Тому не важко здогадатися як я дивилася на зграйку 20 хлопчиків, що бігали по стадіону і грали по холодному осінньому дощу у футбол.

Як кажуть у народі: “Чим би дитя не тішилося, аби не плакало” :).

Та й їхні ощасливлені та трохи замурзані обличчя свідчили про те саме. Їх було видно навіть з мого дев’ятого поверху, коли вони поверталися по домівках після гри

Ну, ми з моєю сусідкою посміялися, що от фанати футболу маленькі :).

Сьогодні мій ранок, засипаний снігом із поривами вітру, почався з того, що я, подумавши про холоди, подивилася за вікно на стадіон. Ну, одинокі постаті, що вигулюють собачок давно вже не турбують моєї фантазії :)…

А от зграйка хлопчиків у яскравих куртках, що бігала по снігу і грала у футбол… Самі розумієте – явище цікаве. Особливо, якщо зважати, що сьогодні – неділя. І час на годиннику 10.00 ранку (можна ще лягти б поспати трохи… :).

Може у когось це явище не викликало б ніяких емоцій, але я щиро пораділа за цих двадцять.
Чудово, що у їх дитячих життях є стимул прокидатися зранку і йти під дощ, під сніг і у палюче сонце (влітку історія на ранковому стадіоні була аналогічна :)).

А ще мені сподобалося те, що кожен з них розуміє свою відповідальність.

Адже я впевнена, що усі вони вранці хочуть поспати, або посидіти за комп’ютером, чи хоча б подивитися в телевізор. Та слово “треба” перекреслює всі ці хотіння; наявність команди і тренування для них є вагомішими за багато чого іншого.

І от так, сидячи і дивлячись на цей футбол, я чомусь мимоволі подумала, що якби у нашій державі було більше дорослих із такими-от дитячими замашками – Україна була б інша. В кращий бік…

Від Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.