Ще зовсім недавно я писала вірш про те, що осінь чекає листопада, а сьогодні зрозуміла, що завтра – зима…
Ну от і все. Вже завтра стане білим.
Усе, що вчора було дивно золотим.
А я ж іще в парку не находилась.
І не надихалась осіннім і п’янким
Тим листопадовим вологим ароматом
Не віддалась любові у полон.
Під місяцем у тисчі каратів
У замку з кленів і каштанових колон.
Не надивилася на жовте і сліпуче
І не зустрілася із мріями всіма.
Прощай же, осінь.
Час спливає неминуче.
Як і моє життя…
А завтра вже зима.
2 коментарі “Останній день осені”
Грустное настроение уходит вместе с осенью… Вот только радостная зима запаздывает… В ожидании, вместе с Автором…
У мене вже колись таке було… Ось віршик з цього приводу.
Але я щиро сподіваюся, що нам з Вами, шановна ТБ, зима буде радісною. А якщо навіть вона не захоче такою бути – ми її примусимо :)