Категорії
щоденник

Втрачені можливості не повертаються

Втрачені можливості не повертаються
Повний ексклюзив: пускаю вас прямо на свою кухню ;)

Саме так я кажу собі щоразу, коли думаю над тим – варто чи ні?
Втрачені можливості не повертаються. Написала я собі на стіні у кухні (так-так, одвічно жіноче місце має мотивувати не тільки борщами і немитим посудом ;)).

Я думаю про ці можливості кожен раз, коли браузерним вітром мене заносить у Фейсбук, Твіттер чи іншу соціальну мережу. Є реальні шанси поховати там годину, дві чи три свого життя. Але ж втрачені можливості не повертаються!
Цей час можна  витратити з користю на книгу прози чи поезії. Вивчення англійської, хінді чи китайської.
Можна помалювати. Чи вийти на прогулянку. Або піти у спортзал. Опцій – безліч. Головне – памятати, що можливості, які ми використовуємо, рано чи пізно дадуть свої плоди. У когось результати зявляться післязавтра, а хтось зможе порадіти лише за рік.

Однак, як би там не було – знаю точно, що якщо друзі запрошують на зустріч – треба зробити усе можливе, щоб на неї потрапити.
Дивні віршовані рядки  варті того, щоб бути записані навіть на серветці у кафе чи як смс у телефон. А ще – кожну можливість поговорити з батьками і рідними по духу людьми треба використовувати.

Адже втрачені можливості не повертаються. І може настати день, коли не буде до кого йти і кому дзвонити. Буде тільки Фейсбук, Твіттер та інші соціальні мережі, де різні, часто чужі нам люди, будуть показувати як вони, усміхнені та успішні, реалізовують можливості їхнього життя.

Будьте радісні своїм кожним днем і до зустрічі ;)!

Від Марина Кузьменко

Привіт, мене звати Марина. Я час від часу віршую і пишу сюди.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.