1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Вірш першого березня

Весна прийшла. Святкуємо і весняніємо разом - Погляд Мері. Вірші про кохання і життя

Весна прийшла. Святкуємо і весняніємо :)

Некрологи зимі
Ніхто не пише.
Всі ситі сирістю
І сірістю палітр
В шуканні теплої
Від інших схованої ніші,
Оскомить вже іти вітрам наперекір.
І тут вона.
Ще календарна та уявна.
Не менш сира.
З окликом снігу навздогін.
Весна…
Позакімнатна й міжекранна.
Прийшла в життя.
З юнацьким шармом змін.
Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

Веселково і мрійно

Веселково і мрійно

Веселка – це приємний привід подивитися у небо. Це – чудова можливість порадіти за себе прямо у цю мить. Бо ще кілька подихів вітру – і вона зникне.
Веселка – це щастя однієї людини зупинити свій шалений день у стоянні та спогляданні семиколірного дива. Фізики і теологи розходяться у своїх відповідях на питання хто є творцем цього дива, але саме зараз це не має значення.

Бо моя веселка – це допустимий привід запізнитися і відкласти на потім те, що можна зробити вже після неї… Тож дякую тобі, веселко, за щедрість твоїх двох хвилин у моєму сьогоднішньому дні.

Подивитися в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Будинки як кораблі

Корабель

У Скрябіна є пісня про людей, як кораблів, а от мені довелося зустріти такий-от будинок-корабель.
І значення цієї будівлі дуже пряме – це будинок, в якому міститься бібліотека. Тобто, на такому кораблі можна плисти у світ незвіданого, фантазій та життєвої мудрості. Тож вибору нема – іду на корабель ;).

Подивитися в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

З душею метелика

Щасливі метелики, вільнокрилі - Погляд Мері... вірші про життя і любов

Щасливі метелики, вільнокрилі

Народилося.
З душею метелика.
І з прихованими талантами.

Щоби їх зростити
Треба дерева.
Та над річками мости.

А ще – любові.
Безвимірної,
Багатоформатної.

Будинок, може, й не будуй,
Але дерево все ж посади.

І у подорож.
Хай навіть не далеку.
Але затуманену,
В чоботях.

Крізь вагони.
А краще – причали.
Щоб зраділа дитяча душа.

Для маленького
Ясноокого метелика,
Потребуючого променів,
Щастя не в грошах…

Поділитися з іншими
1 серце :) 2 сподобалося
Loading...
0

По-червоному живописно

По-червоному живописно

Відсвяткувала сьогодні осінь – наїлася очима оцих червоних ягід. Згодом ще напишу як надихалася жовтим листям і надивилася осінніх доріг та парків. А поки що – тиша осені. Чуєте?

Подивитися в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

Повідомлення з яскравої смуги

On the bright side of the life

Думаю, що це помітно неозброєним оком: пишу я тут зараз дуже небагато. Сказати мало – нічого не сказати. Бо в порівнянні з темпами моїх попередніх писань, я просто зникла з горизонту свого сайту і час від часу навідуюся сюди як на гостини.

Причин на це – мільйон, та я назву лише одну, саму чесну – зміна пріоритетів. Плюс розуміння цілей навіщо живу на цьому світі.

Це не значить, що вже все і кіна (тобто, віршів) не буде :). Усе буде іще й як буде! Проте трохи пізніше. Не той етап життя зараз. А поки що буду тут показувати сфотографоване та побачене. І доробляти проект Літературної Студії про чоловічу поезію. Як – Ви не чули про нього? Тоді чекайте анонсів :). Прямо тут і зовсім скоро!

Подивитися мої інші несмугасті фото в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 6 сподобалося
Loading...
0

Твоїм пасажирським вагонам

По венах пульсують твої пасажирські вагони. Photo credit: goestern - Погляд Мері. Вірші про кохання і трохи більше

По венах пульсують твої пасажирські вагони. Photo credit: goestern

Я хочу до тебе.
По венах кочують
Пусті пасажирські вагони.

Під стукіт у скронях
Римують сонет
монолітних коліс.

Я хочу до тебе
І марю тобою спросоння.
Полотнами з рельсів
Тебе кудись поїзд повіз.

У тебе
Віконні пейзажі мелькають,
Немов божевільні.

А я услухаюся в звуки
Порушених тиш.

На двох у нас зараз
Хіба що мнима стабільність.

І віра у сили
Що зможемо, милий,
Здолати наступний рубіж.

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Таким ночам співають літні оди

Таким ночам співають літні оди… #nightsea

Літо приходить неочікувано, проходить швидко і у кожній своїй літері смакує солодким кавуном. Таким цукровистим і з вкрапленнями херсонського сонця. А ще – одеської ночі. Набережної вогнів і схвильованого прибою, під який хочеться обіймати і бути в обіймах…

Подивитися в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Убили дзвонаря

Убили дзвонаря - вірш Марини Кузьменко про життя і правду. Погляд Мері

Щоб іншим не кортіло тривожити комусь потрібну тишу.

Убили дзвонаря,
Щоб іншим не кортіло
Тривожити комусь потрібну тишу.

Спинили правдородження обряд.
Один поперед одного вже пишуть

Посмертні оди і абзаци похвали.
Під тихий плач осиротілих дзвонів
І далі вершачи егоїстичне беззаконня,
Прикривши рясами кишені
І стволи.

Дзвонар схолов.
Прощальний клич затих.
Нарешті тиша,
Комусь конче необхідна.

Він надто чесно грав
Про те вселенське зло,
Яке всі бачать,
А публічно ні, не видно…

PS: під цим віршем варто зазначити хештеги як мінімум #новодворская, #гонгадзе, #немцов, #шеремет, #политковская, #листьев…

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Аеропортове прощання

Диплом за "Аеропортове Прощання" - Вірш Марини Кузьменко, третя премія "Коронації Слова - 2018"

Отак виглядає мій диплом з “Аеропортовим Прощанням” від “Коронації Слова – 2018”

Цьогорічна “Коронація Слова” є дуже приємною для мене, бо я потрапила до числа переможців. Я надіслала збірку віршів про взаємовідносини жінки і чоловіка, про кохання і його відсутність між двома людьми, назвавши її “Хризантемне щастя”. І тут, неочікувано, але так приємно для мене – один з віршів цієї збірки – “Аеропортове прощання” був відзначений жюрі. На конкурс надійшло близько 6000 тисяч робіт, із них було обрано 13 дипломантів та ще ряд робіт, які отримали спеціальні відзнаки.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Небо кличе

Небо кличе

А коли набридає буденність і брудний асфальт, треба прагнути неба. Виглядати у вікна. Медитувати із спогадами позаземної блакиті. Звідти приходить до нас сонце. Там є свобода для вітру і птахів. Туди відлітають душі тих, хто прожив достойне життя. І саме будучи з небом удвох ніколи не відчувається самотність… Я в це вірю.

Подивитися в Instagram ⇒

Поділитися з іншими