1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

Подзвонити бабусі

Одинока бабуся святкує Різдво і Новий Рік / Фотоподяка simpleinsomnia, Flickr Creative Commons

Одинока бабуся святкує Різдво і Новий Рік / Фотоподяка simpleinsomnia, Flickr Creative Commons

Подзвонити бабусі сьогодні.
Не завтра.
І не колись.
У хатині побіленій, скромній
Вдвох з чеканням вони обнялись.

Поріднилися
З поглядом вікон.
На один і той самий пейзаж.
Їй давно уже час – це не лікар,
А ніким не врахований стаж.

Подзвонити.
Хоча б на два слова.
Щоб зраділа,
Всміхнулась вона.
Рідко старість бува кольорова,
Бо частіше самотня й сумна.

Їй потрібно уже зовсім мало.
І у неї немає новин.
Як і друзів давно вже не стало…

З телефоном один на один.
Вона йде на подвір’я із хати.
З рук його майже не випуска.

Подзвонити.
Без приводу й свята.
Щоб вона дочекалась дзвінка.

12.12.2017

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

Літературна Агенція

Моя Літературна Агенція, яка прямо зараз робить українську літературу мобільною

Моя Літературна Агенція, яка прямо зараз робить українську літературу мобільною

Я вже заявила на весь Фейсбук і зафотографила на увесь Інстаграм початок своєї агентської діяльності. А ось тут написати – все руки не доходять ;). Тому зараз, переборюючи природнє бажання поспати і голосні заклики моєї ковдри іти до неї, я швиденько все-таки розповім. Ще щось пікантне додам, щоб цікавіше було читати тим, хто ознайомився з моєю новиною в соціальних мережах ;).

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 3 сподобалося
Loading...
0

Зимове з надією

Давайте будемо зимувати разом ;)

Давайте зимувати разом ;)

Зима.
Харизматична, як завжди.
Мене покірну
Насолоджує собою.
Турботливо вганяє в холоди.
І з мокрим снігом
Я веду двобої.

Але люблю її.
За нескоримий дух.
Вона мене
Підбурює на пошук.
Тепла своїх людей
І їхніх рук.
З якими відчуваю,
Що я – зможу!

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

тексти з голосами війни

Мій сонячний Донецьк завжди буде таким. Вид з вікна другого поверху Центрального залізничного вокзалу

Мій сонячний Донецьк завжди буде таким. Вид з вікна другого поверху Центрального залізничного вокзалу міста Донецька

Є такий сайт – Голос Війни.
Читала його. Плакала.
Звісно, мені як і всім уже остогидли часті політичні спекулювання на тему АТО, зради і лугандонського жахіття. Але те, що пишуть ці Люди у своїх Творах, варте щонайменше декільох хвилин вашого часу. А ще я зрозуміла, що десь у глибині душі відчувала себе отим самим другом, якому писав Олексій Бешуля. Ось моя сповідь.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

цитата про великий світ

Слова, варті уваги...

Слова, варті уваги…

Просто закохалася в оцю оптимістичну цитату про життя.
Вибачте за мою іноземну, переклад від Гугла ось тут. Хоча, він надто машинний…
Якби я вперше прочитала ці слова не англійською, а в такому вигляді – цього поста не було б в принципі. Такі-от складнощі перекладу. Одним словом, хвала білінгвам (російська не враховується). Давайте вчити мови разом ;).

“He went out into the world.
Sometimes he got scared and sometimes he got hurt. But ohhhh… it was worth it!”

Jeanne Willis “CottonWool Colin”, Andersen Press, 2008

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

Без коментарів

Правильний мотиватор для всіх, хто йде придбати речі. Побачене на Подолі.

Правильний мотиватор для всіх, хто йде придбати собі нові речі. Побачене на Подолі.

Що ви робили Чорної П’ятниці (Black Friday)? Я, наприклад, позбувалася.

Бо як особі жіночої статі мені притаманні шоппінг слабкості. Але в мене вони якісь технологічно-орієнтовані.

Continue Reading

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

пам’яті Хворостовського

Фото зі Сноб.ру

Фото Дмитра Хворостовського зі Сноб.ру

Можна не поділяти політичних, релігійних та багатьох інших поглядів людини. Але насолоджуватися її талантом.
Отак у мене склалося із Дмитром Хворостовським, який вчора помер у лондонському Іслінгтоні, у колі своєї сім’ї, будучи хворим на невиліковну хворобу.
Одного разу в Києві мені пощастило побувати на його концерті. Його харизми вистачило на величезний зал палацу “Україна”, бо талант – це від Бога. Хоча він у нього і не вірив… Одним словом, земля йому пухом (хай він навіть вибрав для себе колумбарій).

Пісня “Не спеши” у моїй свідомості буде звучати лише його голосом. Ось вона.

 

Поділитися з іншими
1 серце :) (Сподобалося?)
Loading...
0

мій цех гастрономічної творчості

Цех по випуску дельфінів у вільне плавання :) #cookies

Ось цим фото перед вами відкрився один з найпотаємніших куточків моєї Літературної Агенції (про неї усю правду розкажу при нагоді).
Це – мій цех гастрономічної творчості. Буду чесною з вами – кулінарна індустрія не дуже багато втратила, віддавши мене без бою поезії та прозі ;).
Але моя кухонна самореалізація буває час від часу навіть смачною та корисною. Я уже писала про кутю і взагалі про українські ресторани теж щось писала. Настала черга випічки. Тож представляю вашій увазі дельфінів та заквітчаних пряників. Як треба буде рецепт – дайте знати. Поділюся в той же день. А поки що піду і буду наминати пряники, поки вони ще є ;). І вам зичу смачного!

Подивитися в Instagram ⇒

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...
0

Листопадовий вірш

Такий-от листопадовий вірш, майже зимовий, але все ще осінній / Фото подяка  flickr.com/Orbmiser

Такий-от листопадовий вірш, майже зимовий, але все ще осінній / Фото подяка flickr.com/Orbmiser

Пожовклі в листі бруківки і асфальти.
Дерева втомлені
Між паркових одинаків.
І дні гортаються немов газетні шпальти.
У круговертях фотографій, заголовків, слів.

Ідемо всі по вулицях і справах.
Шукаючи частіш за все утіх,
І кольорів оцих вологих
І яскравих
Не помічаємо
Під площиною власних ніг.

Якось морозно.
Хоча наче ще зарано.
Зима непрохано, але бере своє.
І запах міста листопадовий і пряний.
Їй по-сестринськи осінь в спадок віддає.

Поділитися з іншими
1 серце :) 4 сподобалося
Loading...
0

Другу

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

Прости мне, небо, я сегодня не одна ;)

В продолжение стиха “Летнее

Мы рассекали по небу бесследно,
Не оставляя белых полос.
Ветер запутывался в листьях деревьев
И в прядях волос.

Мы мечтали и громко смеялись
От масштабов и возможных побед
Я хотела выше.
Ты – дальше.
И, конечно же, я помню,
Во что ты был одет.

Полет сдувал всю пыль с наших крыльев.
Мы смотрели вниз и твердили: пусть говорят.
Мне до сих пор нравится твоя улыбка.
А тебе – мой взгляд.

14.11.2017

Поділитися з іншими
1 серце :) 1 сподобалося
Loading...